ПЕРШЕ РОЗГОРНУТЕ ІНТЕРВ'Ю МІХЕІЛА СААКАШВІЛІ НА ПОСАДІ ГОЛОВИ ОДЕСЬКОЇ ОДА

Видео было, но убрали. Остальное без комментариев.

5.ua

Новопризначений голова Одеської обласної державної адміністрації Міхеіл Саакашвілі дав перше розгорнуте інтерв'ю «5 каналу». Пропонуємо вашій увазі повний текст та відео розмови.

Ви дуже швидко ухвалювали рішення? Дехто сприйняв це як жарт. Чи не встигли Ви пожалкувати?

— Ще ні. По-перше, це дійсно неймовірний шанс, нова захоплива робота для мене. Це особлива область і особливе місто Одеса. Я не думаю, що буду шкодувати, головне, щоб одесити не пошкодували. Люди дуже активно обговорюють моє призначення. Я спілкувався з ними на вулицях і помітив, що вони дуже прихильно налаштовані, з теплом і відкритим серцем сприймають мене. Помітно, що вони за природою оптимісти, бо я, чесно кажучи, очікував більше скепсису. Водночас одесити дуже цікаві й комунікабельні люди, з якими приємно перебувати поруч в одному місті.

В одному зі своїх перших інтерв’ю Ви сказали, що будете у своїй роботі спиратися на людей. Але не секрет, що в Одеській області, попри зростання патріотичного духу, дуже багато проросійськи налаштованих людей. Нещодавній яскравий приклад – торт із написом «ДНР» на Дні народження помічника пана Ківалова. Що Ви робитимете з цим? Не вважаєте, що тут має місце якась прихована загроза і для Вас також?

— По-перше, я працював не тільки президентом, але очолював також місцеву владу в місті Тбілісі. Для мене місцева влада у певному сенсі є цікавішою, ніж президентська. Це захоплива справа — перебувати близько до людей. У випадку з місцевою політикою не має особливого значення те, яких політичних поглядів дотримуються місцеві жителі, які смаки мають, якою мовою говорять. Для мене така багатоликість, багатоетнічність, багатомовність Одеси є величезним плюсом. Я обожнюю таку атмосферу мозаїки. А з іншого боку, треба показати, що ця держава не тільки по телевізору говорить, але й, наприклад, має наміри побудувати школу, прокласти дорогу, надає робочі місця, позбавляє від криміналітету. І тоді любов до країни буде не тільки теоретичною, а й щирою, люди будуть готові боротися, гинути й, надто ж, жити заради такої країни.


 

 

<pagespeed_iframe target="_blank" href="/redirect/www.youtube.com/embed/9KgIXQGsLAA" src="«<a" frameborder="«0»">www.youtube.com/embed/9KgIXQGsLAA» height=«418» width=«690»></pagespeed_iframe>

 

Але ж російський вплив в Одеській області проявляється не тільки через ЗМІ. Це також і певні центри впливу, адже деякі діячі Одеси бувають часто в так званих «ДНР», пан Марков, наприклад, і багато інших. Водночас вони підтримують осередки сепаратизму в Одесі. Що плануєте з цим робити?

— Минулого року Одеса й Україна загалом склали дуже важливий іспит. Одесити завадили здійсненню планів Путіна щодо утворення так званої Новоросії. Звісно, тут трапляються різні елементи, але навіть найбільших екстремістів можна маргіналізувати, бо тутешній суспільний клімат дуже цивілізований. Люди тут не хочуть мати головного болю й зайвих проблем, вони прагнуть нормально жити, вести бізнес, будувати кар’єру, здобувати освіту. І ці прагнення дуже відчуваються в самій Одесі й області. У такій ситуації важливо відкрити людям нові можливості, щоб ці люди, які за своєю природою є дуже вигадливими й активними, змогли реалізувати свою енергію. Потрібно цю активність спрямувати в правильне русло. Звичайно наші недруги прагнутимуть спрямувати її в якесь інше русло.

Тут варто зауважити ще такий факт. Істерична реакція деяких діячів у Москві на моє призначення викликана іншими факторами. Саме через те, як Ви правильно зазначили, що Одеса в менталітеті багатьох росіян, в тому числі імперськи налаштованих, сприймається як частина їхнього історичного спадку, російської душі, «русского міра», ці росіяни є такими чутливими до всього, що відбувається в Одесі. Але якщо вони бачитимуть успіх одеситів, те, як регіон почне розвиватися, то це буде мати величезний вплив на саму Росію. І цього росіяни дуже бояться. Кілька місяців тому Михайло Жванецький — певно, найвидатніший серед сучасних одеситів — надіслав свою книгу, на якій написав, що «проблема всіх пострадянських країн полягає в тому, що всі ми пошиємося своїм минулим, а от у Грузії Ви змогли здійснити якісь зміни, щоб пишатися теперішнім». І от якраз росіяни пишаються Одесою як частиною свого минулого. Але якщо тут буде нове теперішнє під синьо-жовтим прапором, то це буде зовсім інша реальність. Росія не хоче цього допускати. І з цього погляду рішення Президента Порошенка було стратегічним, а не просто якимось господарським — що ми повинні показати саме таку Одесу, яка не є «дійною коровою», як її сприймали до цього, а яка може стати міцною основою нової державності України, потужним стимулом для подальшого розвитку.

Розкажіть, як народилося Ваше рішення. З боку воно виглядало дуже несподіваним. І Ви підтвердили, що прийняли його всього за кілька днів. Це правда?

— Так, правда. Я багато разів приїздив до Одеси, і мені постійно було шкода дивитися на це місто, яке насправді є одним із найкращих у світі міст, які я знаю. Воно має величезний потенціал: історична традиція, впізнаваність. Ми ще з дитинства пам’ятаємо фільми й музику про Одесу. Усе це формує бренд міста і є величезною перевагою. Водночас у цьому місті, в цій області немає доріг, елементарних засобів існування. За останній рік в Одесі на 16% скоротилося будівництво через економічну кризу. А це десятки тисяч робочих місць. І такий спад дуже відчувається. Адже одесити завжди мали чудовий смак, вони одягалися найкраще серед усіх в СРСР. І зараз цей смак помітний. Але водночас почала проявлятися бідність. І спостерігати за цим дуже незвично і шкода. У мене просто серце розривалося. Про це я не раз розповідав за нагоди Президенту, який, до речі, теж дуже любить Одесу, він народився в Одеській області. Тому мої спостереження він завжди уважно вислуховував. Окрім цього, я радив Порошенку кандидатури на посаду губернатора. Він слухав, а потім запитав, що, може, мені самому подумати над такою посадою. Я обдумав, потім сказав, що не проти за це взятися. Почувши це, Порошенко відразу мене запросив. Відчувається, що його ця область дуже цікавить.

Усі зразкові області в Україні зазвичай є дотаційними. Приклад – Донецька область часів губернаторства і президентства Януковича, Харківська – часів Добкіна і Кернеса. Ви пообіцяли зробити хороші дороги, і це теж державні гроші. Яким чином Ви збираєтеся шукати гроші, будете користуватися преференціями Президента чи як?

— Так, мені знадобиться допомога Президента, і він мені її обіцяв. Водночас тут є величезний ресурс. По-перше, йдеться про скорочення корупції. До прикладу, у випадку з дорогами: тендери тут виграють одні й ті ж ремонтні компанії, їх дві. Я дуже швидко дізнався, що вони беруть державну техніку, державні кошти, при чому більше, ніж ремонт тих доріг коштує. Я швидко з’ясував ім’я чиновника, з якими ці компанії пов’язані. Цей чиновник досі сидить у своєму кабінеті й робить гроші. І доки він робитиме гроші, доти Одеса не матиме нормальних доріг. І таких дірок величезна кількість. Ще один ресурс – туризм. Що більше туристів приїде, то краще. А щоб вони приїхали, потрібно знизити вартість квитків, зокрема на авіаперельоти. При цьому авіаперевезення здійснює тільки одна компанія, яка має свого представника в Державній авіаційній службі. При цьому, хоча було багато заявок, не дозволяють літати жодній авіакомпанії. І якщо прибрати цього чиновника чи «вправити йому мізки», то туристичний бізнес Одеси збільшиться принаймні вдвічі. А більше туристів — це більше прибутків, а більше прибутків – більше податків і, відповідно, більше нових шкіл, дитячих садочків. Це все взаємопов’язано. Нещодавно мене завели в оману і я заявив на ТБ, що ось, почалися реформи, скасували екологічну службу в одеському порту, яка нічим не займається, крім вимагання грошей. Я з'ясував, що справді Міністерство екології скасувало діяльність цієї служби, але без візування інших міністерств це рішення не є дійсним, а інші міністерства не візують. А потім виявилося, що суд, я зараз з’ясовую який саме, взагалі зупинив рішення Мінекології. А я по своїй наївності виходив і розповідав перед одеситами, що ту службу вже скасували.

Саме про це й хочу Вас запитати. Як Ви будете боротися з подібними появами, якщо кожне Ваше рішення можна буде оскаржити в Печерському районному чи багатьох інших судах?

— По-перше, ми маємо змінити адміністраторів. Для цього ми будемо заохочувати до роботи нових людей (на 90% — із місцевих мешканців), влаштуємо прозорий конкурс. Критерії визначимо протягом трьох найближчих днів. По-друге, ми маємо серйозно змінити правоохоронні структури. Наразі не може бути надійною система правоохоронних органів, оскільки правоохоронці не мають офіційної заробітної плати, тому зарплату кожному з них виплачує якась зацікавлена група, якийсь клан тощо. Так само від працівників суду ми не можемо вимагати самовідданої роботи, оскільки вони отримують гроші за те, щоб цих грошей не отримала держава. І ми повинні це перервати. Я розумію, що це не функція губернатора, але податки повинні знизитися, адже що меншими будуть податки, то більшими будуть надходження. Думаю, що можна знайти порядних людей, які погодяться попрацювати два-три-п’ять місяців на ту зарплатню, яка є зараз. Потім ми неодмінно маємо її підвищити, інакше ці працівники звільняться чи знову стануть корумпованими. Я всю цю боротьбу вже проходив у Грузії. Я переживаю тут дежавю. Так якісь місцеві грузинські злодії в законі влаштували мені тут розбірку. І я розумію, що це не тільки мені було приурочено, а вони постійно таке влаштовують. Так само щодо «бессарабської ідеї», її тут просувають грузини, яких привезли прямо з Грузії, звісно ж, це все ініціює ГРУ та ФСБ.

Ці всі речі ми проходили, і тому в мене, у якомусь сенсі, нова енергія, в мене друге дихання відкривається, тому що я повернувся назад до 2013 року, в тому сенсі, що проблеми ті ж самі. І до речі, місто Одеса дуже схоже на Тбілісі, тому що обидва міста будував один і той же граф Воронцов. В Одесі вулиці ширші, тому що, мабуть, треба було порт в Одесі возити, і ну дуже схоже. І просто цілі квартали. Просто, дивишся, де я народився, однозначно схоже, на Французький бульвар і на деякі інші місця в Одесі.

— Дуже схоже, але там Ви були президентом в країні сильної президентської влади, а тут Ви глава області. У Президента не так багато повноважень, але він над Вами. І у Вас в руках немає ні судів, ні прокуратури, ні міліції.

- Ви знаєте, якщо навіть мати усі повноваження, якщо ці всі органи корумповані, ти можеш мати тисячі повноважень у світі — і нічого не зміниться. Тому, реально те, що варто змінити зараз, на відміну від грузинської, так це дійсно трохи інакша ситуація, але, по-перше, у нас вже є досвід, по-друге, це як в теорії – коли знаєш ходи, легше їх зробити, по-третє, люди стали набагато досвідченішими, тут люди завжди були дуже специфічними, дуже цікавими.

- Вони дуже заповзятливі...

— Ні, вони самі розказують тобі, що треба робити. Я багато ходив і просто їх слухав. Вони гарно зустрічають, це не просто компліментарність була, а вони конкретно тобі розказують, що варто робити. Тому, я думаю, ми будемо робити проти корупції якісь комітети дій, ми будемо збирати людей будь-якого віку, люди, з якими я зустрічаюсь, які борються з корупцією впродовж десятиліть, і вони навіть старші за мене, але дуже багато молоді. Ми повинні створити якісь комітети проти корупції, проти «бєспрєдєлочніков», я не буду діяти як класичний представник влади, тому що тут як такої вертикалі не викладено, це для мене зрозуміло, і звичайно я розраховую на підтримку Президента. Те, що мені тут розповів Президент, я такої радикальної програми, коли він мені її представляв, як боротьба з корупцією, як деолігархізація, дебюрократизація, децентралізація, дерегуляція – це просто неймовірно чітко сформульована ідеальна програма для України. Програма, поки що. Але деякі перші кроки ми зробили, і ми будемо це втілювати в життя, тому що людям це, коли вони це чують, подобається. Проблема з чим була – в Україні, це по всьому пострадянському простору, це циклічне коло – що начебто і так, але нічого не відбувається. Один політик змінює іншого, нічого не відбувається, вони всі собі щось прихвачують, тому, якщо це перервати, якщо розпочати якийсь рух, яка енергія звільниться, якщо вони дійсно повірять, що це не просто наша програма, і ми дійсно не жартуємо. Ми дійсно це робимо, ми дійсно не будемо ні під кого лягати, не вступати в групи, нікому не догоджати. У нас не з'явиться ніяких рахунків в офшорних банках, ну дійсно ми будемо отримувати задоволення від того, що щось розпочалось. В мене немає ілюзій, що ми за півроку тут побудуємо Батумі, хоча потенціал в Одесі більший, ніж в Батумі коли-небудь був. Нам у Грузії знадобилося 2-3 роки, щоб навести мінімальний порядок. В Україні це можна зробити швидше, але треба розпочати рух, щоб через рік-півтора дійсно розпочався великий розвиток, великі інвестиції пішли. Інвестиції підуть там, де немає криміналітету, корупції, «бєспрєдєла», і людина розуміє, які правила гри. В Одесі тільки така діаспора є. Але ніхто з них сюди ніколи не залізе. Вони чому одні тут? Бо свого часу пішли від цього, багато хто. Але вони ж сумують, це ж їхнє місце. Як можна народитися і жити тут, і не любити її до кінця життя? Вони і називають Нью-Йорк маленькою Одесою. Одеса, де б ти не був, вона завжди з тобою. Як про Париж сказав Хемінгуей, Одеса – це свято, яке завжди з тобою. Але щоб свято було в самій Одесі, для цього необхідно, щоб Одесі не заважали різні там сумні елементи.

- Так, звичайно. Що Ви з ними будете робити, я так і не зрозуміла. Куди подіти Ківалова, куди подіти інших криміналітетів, які тут тримають митницю, тримають порти?

- Так, це завжди так було, що бандити мають багато влади — і прямі бандити і бандити від влади, а часто це було одне й теж. Я їх не боюсь, я їх знаю, ці типажі я просто знаю, їх просто з мого минулого життя пересадили сюди, я навіть заскучив за ними трішки. Але, насправді, не може бути якихось масових репресій, таких механізмів в Україні немає і не може бути. Але безкарності не повинно бути. Це різні речі. Репресії і безкарність  – це різні речі. Коли маршал Жуков розстрілював половину бандитів - цей метод в 21 столітті не проходить. Але звичайний чемний прокурор, який пред'являє звинувачення...

— Зураба Адеішвілі, Ви маєте на увазі...

— Ні, Адеішвілі… Я не думаю...

— Але вже є чутки, що його призначили прокурором України...

- Я думаю, що можна знайти українців. Порядних багато є. Взагалі, Одеса завжди була багатонаціональним, багатоетнічним містом. Коли я сюди приїхав, чому одесити сприйняти так спокійно і дуже позитивно? Тому що герцог Рішельє зробив видатний внесок, один із головних основоположників, він був французьким мігрантом, який, як і я, поїхав з Франції через внутрішні події. А коли все у Франції заспокоїлося, повернувся назад до Франції. Більше того, я сьогодні дізнався — ну про Рішельє всі знали і про інші відомі імена одеські — виявляється, в 1905 році тут був губернатор з Грузії.

— Він був реформатором?

- Наразі я хочу з'ясувати. В будь-якому випадку, є традиція. Але при цьому всьому не треба імпортувати штучні кадри, я не зовсім імпортний продукт в Україні, я багато років жив в Україні, я говорю українською мовою, я розумію, я формувався в Україні і більшість моїх друзів по житті — українці. Я завжди їх набагато краще знав, ніж представників інших народів. Для мене Україна – це друга Батьківщина, зараз вже на першу-другу важко ділити. Я не класичний випадок, але навіть для тих моїх співвітчизників, які приїхали сюди і взяли українські паспорти, для них вона дуже швидко стає дуже близькою, вона вміє приймати, усиновлювати. Тому, не дивлячись на це, головний талант тут. Нам необхідно зараз залучити дуже багато молоді, дати їм можливість отримати соціальну еліту. В Україні ж, еліта не змінювалася практично 25 років. Україна – велика країна. У великій країні набагато легше проводити реформи, тому що ти мало людей ображаєш. Але якщо маленька еліта, там всі всіх знають і ніхто нікого не хоче образити, і щоб це перервати, необхідно привести нових людей. Насправді Президент це розуміє. Чому він привіз іноземця? Щоби певним чином це перервати, зробити певний крок в цьому напрямі. Наразі варто робити другий крок, який тут набагато важливіший – відкрити соціальний ліфт для інших українців різного віку. Але в більшості це буде молодь, щоби їх підняти нагору, щоби перервати нарешті не тільки одні й ті ж тисячі людей, які на каруселі їздять з однієї посади на іншу, з опозиції — потім знову на посаду, і ніхто чомусь дорогою не потрапляє за грати, тому що є за що. Але це не самоціль звичайно. А просто підняти нових людей, яких може ніхто й не знав, але якраз у цьому їх велика перевага.

- Добре, Ви сказали, щоби нікого не образити, але Вашим призначенням образили колишнього губернатора Дніпропетровської області олігарха Коломойського. І, до речі, один політолог сказав, що, критикуючи такий крок Порошенка, треба було зуміти стравити двох ворогів Путіна – Коломойського і Саакашвілі ось цією ситуацією. Як так? Ви з ним спілкувалися взагалі після цього? Він вам телефонував?

— З Коломойським?

— Коломойським.

- А чому він мав мені телефонувати?

— Він зазвичай любить телефонувати.

- Моя найголовніша перевага – це те, що я ні під якою групою. Мені все взагалі «фіолетово», мені вони всі однакові, мене вони взагалі не хвилюють. Я все життя прожив так, що ні від кого гроші не брав, ні з ким у ніякі контакти не вступав і дуже гарно спокійно себе почував. Я можу і руку потиснути, і разом сісти, і поговорити, і навіть випити й поїсти разом, але я справ з такими групами не роблю. За своєю природою, такі групи налаштовані на те, що вони мають бути сильними, а держава має бути слабкою, незалежно від того, яке моє ім'я і прізвище. Якщо держава сильна, то там, якщо я порушу закон, то в мене будуть проблеми. А якщо у мене свій прокурор, свій міліціонер, якому я плачу, свій губернатор, свій мер, то яка проблема? І тому я абсолютно спокійно ставлюсь до того, що я чув, що він там щось пожартував – я з почуттям гумору ставлюсь до того, але дуже важливо зрозуміти, що держава – вона рівна для всіх. Ти мільярдер чи ти там звичайний пенсіонер на вулицях Одеси – держава до тебе ставиться однаково. Більше того – держава більше захищає пенсіонера, який менш захищений, ніж олігарх. І тоді все стає на свої місця. Ми тут для того, щоб служити народу. Як тільки ми стаємо служити урядовим чи олігархічним угрупуванням, внутрішнім чи іноземним – у нас не залишиться ні часу, ні душі, ні можливості служити народу. Це все взаємовиключне, тому що як тільки ти йдеш на маленький компроміс з будь-якою олігархічною групою – малесенький компроміс – спершу вони очима тобі підморгують, потім невеличкий подарунок тобі дадуть, потім ти разом з ними кудись полетиш, на яхті поїдеш, а потім у тебе ще рахунок виявиться офшорний – все: ти скінчився як людина, як державний діяч. І тому мені дуже шкода людей, котрі так продалися. У наших країнах, пострадянських, багато хто так продався. Із самого початку. І оптом їх купували, оптом.

- Добре, для Вас це дуже дріб’язкова історія, масштаб Вашої особистості більший, ніж будь-який олігарх в країні…

— Нас не могли купити, тому в кінці з країни мене змусив виїхати олігарх. Але це був російський олігарх, у нього було 2 млрд тільки на виборчу кампанію. У мене не було зовсім грошей, а у нього було 2 мільярди доларів у маленькій країні Грузії, де менше 5 мільйонів людей, щоб виграти вибори. Звичайно, народ був уже втомлений – багато років, багато хороших змін, але з одного боку – людина з двома мільярдами приходить і каже: у мене у сто разів більше, я вас буду безкоштовно годувати. З одного боку, я дуже гордий, що мене ці 2 мільярди перемогли, але не змогли купити.

— Так, але Вам не здається, що Ви цій людині – Бідзіна Іванішвілі його звати – віддаєте наступні парламентські вибори у наступному році? Ви ж не зможете очолити свою політсилу за грузинськими законами.

— Так, наступної осені. Що буде наступної осені – я не знаю. Це дуже довгий термін, з оглядкою на зараз. Так, у мене є дуже велика емоційна інвестиція в Україну. Для мене це принципово важливо – це дійсно боротьба мого життя, щоб Україна була успішною. І друге – Грузія, повністю орієнтована на Україну. Якби минулого року – я виключаю це, але – якби Путін минулого року Одесу забрав – Грузія стала би перед смертельною загрозою — зникненням з карти. Зрозумійте, що головне наше сполучення зі світом – це через оцей порт. У нас є паромне сполучення і ми – є ще через Туреччину, але це далекий шлях – але емоційно, історично ми через оці місця спілкуємось з рештою Європи. Як тільки би це взяли наші неприятелі – вони майже зі всіх сторін би нас оточили, і у нас, у Грузії, були б екзистенційні питання. Чому я зараз тут, а не де-небудь в Черкасах чи у місті Харків, яке мені дуже подобається – тому що це також пов’язано з моєю Батьківщиною Грузією. І тому давайте спочатку рятувати тут, створювати цей бренд тут, починати розвиток тут  – і це отримає синергетичний ефект. Якщо ми будемо успішні тут, тоді – прямо скажу Вам політичний секрет – це буде мати прямий вплив на усі майбутні грузинські вибори. І це не залежить тільки від моєї особи – уся ця синергія. Коли я ходжу по вулицях, люди мене зупиняють: О, я був у Батумі. О, у мене будинок під Тбілісі. О, у мене це. О, у мене те. Так пов’язані ці чорноморські міста. Ми — чорноморські люди, я – чорноморська людина. Я реально збудував одне нове місто — Батумі. Воно існувало, звичайно, воно дуже давнє, а тепер я фактично заново його побудував. І я побудував один абсолютно новий порт – Лазіку. Повезло Одесі, що я його не добудував, бо він би забрав половину вантажів тут, в Одесі. Тому для мене прагнення – розвиток Чорноморського басейну – це все взаємопов’язано.

— Ось деякі, до речі, розумні експерти, пов’язують Ваш прихід до Одеси з тим, що, можливо, Україна збирається ініціювати відродження проекту ГУАМ. І що це не просто призначення в область, а щось більш глобальне. Це правдива версія чи далека від реальності?

— Я б зараз не грав у великі політичні ігри тут. Тут люди чекають не світових, глобальних заяв від мене. Так, мені дуже приємно, що зараз вся світова преса обговорює, що мене призначили – дуже приємно, і я це використаю на користь цієї області. Але мені ця міжнародна кар’єра теж уміє набридати. От я був на саміті в Ризі. Учасники зібралися, сфотографувалися разом із Меркель та Порошенком. Усе начебто чудово, але я маю вже сотні таких світлин. Хочеться зробити щось справжнє, а не тільки гучно заявляти про чергові збори за круглим столом. Якщо ми на місці тут змінимо щось на краще, то це вплине на синергію всього. Адже проблема всієї Східної Європи, всього нашого регіону, ГУАМ – це психологія лузера. Що б ми не робили – у нас все не виходить. От, у Молдові новий уряд – мільярд доларів украли. В бідній країні! Психологія лузера – що хто б не прийшов, все одно усе вкрадуть, все одно дороги будуть з ямами, все одно у нас менше доходів, все одно у нас будуть вимагати хабарі, все одно нас будуть принижувати і всіляко гнобити і не давати перспективи і майбутнього. І якщо це прорвати – то це буде мати набагато більший ефект, ніж будь-які заяви Євросоюзу і Америки про те, що вони стурбовані і що нас підтримують. Це дуже важливо – але вирішальними є оці речі.

— Ви не вважаєте, що трохи «відрізали собі пуповину» з Грузією і шляхи відступу, прийнявши українське громадянство?

— Я взагалі не люблю ніяких шляхів відступу, у мене завжди кожен бій як останній. Я люблю приймати бій, я люблю приймати виклик. Про це прекрасно сказав Президент Порошенко – він мені поставив неможливе завдання, тому що я «вмію робити неможливе – можливим». Це не я вмію – я просто вмію знаходити спільну мову з людьми, щоб разом зробити синергію, щоб зробити неможливе можливим. І не таке це неможливе, як нам здається. Це більш ніж можливо. Неможливо, щоб це не було можливим, якщо добре захотіти.

— Ви думаєте про те, як повернутись до Грузії, побудувавши успішний проект тут?

— Звичайно! Я потім сяду на літак чи пором, і поїду назад до Грузії, і мене там прийме мій народ з відкритими обіймами – незалежно від того, який там російський олігарх буде сидіти. Ці всі олігархи – це все минуще, а фундаментальні речі – вічні. Я в Грузії залишив спадок, що ми побудували сучасну державність, яка незворотна. Ми побудували не тільки справжні нові міста – ми створили нову систему охорони здоров’я, освіти, ми змінили менталітет. Це звичайно можна ослабити, це можна смертельній загрозі піддати, якщо ослабити – але всередині це змінити неможливо. Тому це там є, це нікуди не дінеться, це мене зачекає. Головне, щоб тут щось у правильному напрямку почалося, бо ці мої дві країни – вони взаємопов’язані. Доля всього регіону вирішується зараз в Україні. Доля України зараз значною мірою вирішується в Одесі. Бачите синергію? Одеса близько до Грузії – тобто все, наче ребус, складається разом. Тому я все розумію, що роблю, хоча розумію, що це… От зараз дощ може піти, але іноді треба діяти незалежно від цього – що ж мені на вулицю не виходити і з Вами не розмовляти, якщо дощ піде? Завжди є фактор.

— Дякуємо Вам, успіхів і будемо спостерігати за Вашими діями в Одесі.

Тетяна Даниленко, «5 канал» 

www.5.ua/Interviu/Pershe-rozghornute-interviu-Mikheila-Saakashvili-na-posadi-holovy-Odeskoi-ODA-povnyi-tekst-i-video-82698.html

Обсудить у себя 1
Комментарии (0)
Чтобы комментировать надо зарегистрироваться или если вы уже регистрировались войти в свой аккаунт.

Войти через социальные сети:

Цви Искос
Цви Искос
сейчас на сайте
Родился: 20 Октября
Читателей: 542 Опыт: 0 Карма: 1
Теги
авиация айра анна роз антивирус антисемитизм армии арт археология архитектура биография благотворительность боди-арт видео вино вирус война вопрос воспитание всякое вулкан выборы выражения вышивка гаджеты география госование грамотность дата даты девушки деликатесы демография деньги детство диета дизайн домашние любимцы евреи еда животный мир жизнь заблуждения замок заставляет задуматься звери здоровье игил игра игрушка игрушки изобретение изобретения израиль иллюзия интервью интересное интернет искусство ислам истории история история философия казус камчатка кино китай книга компьютер коньяк корупция котики кофе кулинария культура курьезы легенда лето лисы литература люди мама марка маркетинг математика машины мебель медицина миграция мир природы митинг мнеие мнение мода мое монастырь мотоцикл мудрость музеи музей музыка мультфильм мысль народы наталия ярмольчук черновцы наука находчивость непал новости новость новый год образование общество оливье о любви оружие ответ отношение отношения памятник память парк пародия пауки песни пиво плакат плакаты планеты подделка поделки позитив полезности полемика политика полиция помогите почта поэзия предсказания природа притча птицы рабство размышления рассказ ребенок реклама религия репатриация ресторан ретинг рецепт рецепты розыгрыш романс россия русские русь сад сатира свадьба светская хроника свое селфи семья сказка скульптор скульптура слово сми совет советы спорт ссср ссылка сталин статья стихи театр телевидение теракт тест традиции трактовка транспорт туризм тюрьма уголки нашей планеты украина украшения учеба фарфор филателия фильм фильмы финансы флешмоб фото фразы хоби храм храмы художник художники цветы цитаты человек шоу бизнес экология экономика эксперимент экстрим эстер сегаль этикет юбилей юлия сегаль юмор языки
все 616 Мои друзья
Я в клубах
Поделюсь радостью - или новости Пользователь клуба
CSS | Design Пользователь клуба
Любители книг Пользователь клуба
цитаты? мысли? любовь? Пользователь клуба
css дизайны от naruto_kun Пользователь клуба
Служба помощи MyPage.Ru Пользователь клуба
Великие Философы Пользователь клуба
CSS и Html : Учимся вместе. Пользователь клуба
Русский язык Пользователь клуба
Всё для блога и т.д. Пользователь клуба
Чердак Пользователь клуба
Психология для души © Пользователь клуба